Країни

Транспорт

Рух у Швейцарії - правосторонній (кермо зліва).

Швейцарська транспортна система «налагоджена, як годинник». Вона з'єднує між собою навіть найвіддаленіші куточки країни. Потяги, автобуси, водний та міський громадський транспорт об'єднані в єдину мережу. Графіки руху скоординовані між собою таким чином, що пасажири, які прибули на вокзал, без зволікання можуть продовжувати свій шлях автобусом до місця призначення.

Міжміський транспорт - в основному залізничний, так само ходять автобуси. На великих озерах країни діє водний транспорт, що забезпечує сполучення між містами узбережжя.

Незважаючи на гірський ландшафт, Швейцарія має дуже розвинену мережу автомобільних доріг. Через гори було прокладено тунелі, над ущелинами зведено мости. На підтримку та покращення дорожнього сполучення щорічно витрачається значна частина бюджету країни.

Обмеження швидкості в містах - 50 км/год, на основних автострадах - 80 км/год, на швидкісних трасах (free-way) - 120 км/год.

Громадський транспорт

Основний вид міського транспорту Швейцарії – автобус, у великих містах є також тролейбуси, у деяких (Цюріх, Женева) – трамваї. Весь транспорт слідує за розкладом, який вивішений майже на кожній зупинці. Двері відкриваються зовні та зсередини натисканням на кнопку. У Лозанні є невелике метро, ​​яке відкрилося 2008 року.

Так звані «поштові автобуси» (Postautos) забезпечують сполучення між найвіддаленішими населеними пунктами. Курсуючи строго за розкладом, вони іноді перевозять лише одного пасажира.

У містах, крім громадського транспорту, можна їздити і велосипедами. Безкоштовну оренду велосипедів пропонують у Цюріху та у Женеві. У пункті прокату потрібно лише залишити будь-який документ та 20 CHF у заставу на один день (в Цюріху) або 50 CHF (у Женеві).

За безквитковий проїзд стягується дуже солідний штраф.

Таксі

Базовий тариф при посадці - 5 CHF на пасажира, далі нараховується по 2 CHF за км. У вечірній час та в неділю існує додаткова оплата.

Авіаційний транспорт

Внутрішні перельоти по Швейцарії не становлять великого інтересу для туристів, оскільки наземний транспорт чудово розвинений.

Головний аеропорт Швейцарії (Kloten) розташований біля містечка Клотен за кілька кілометрів від Цюріха. Він є приватною власністю компанії Unique.

Другими за величиною вважаються аеропорти Женеви (Cointrin) та Базеля (Euroairport). Обидва аеропорти частково розташовані на території Франції. Euroairport належить також до французького міста Мюлюз та німецького міста Фрайбург.

Аеропорти Берна та Лугано набагато менші за розмірами і приймають рейси тільки з міст Європи.

Поряд з цим є велика кількість невеликих аеропортів цивільної авіації.

Аеропорти Цюріха та Женеви мають термінали, спільні з терміналами залізниці. Поїзди з аеропортів до цих міст відправляються кожні 10-20 хвилин, а поїздка триває близько 15 хвилин. Прямі поїзди із залізничних терміналів аеропортів у великі міста йдуть практично кожні півгодини, а в невеликі - дещо рідше.

У Базелі аеропорт пов'язаний з центром міста та залізничним вокзалом автобусною лінією; автобуси ходять кожні півгодини та доставлять до центру за 15-20 хвилин.

У Берні аеропорт і вокзал пов'язує маршрутне таксі, час поїздки близько 20 хвилин, так само повідомляються аеропорт і центр міста в Лугано.

Залізничний транспорт

У Швейцарії найгустіша в Європі мережа залізниць. У середньому на 1000 кв. км доводиться 122 км ж.-д. ліній (в середньому у Європі близько 46 км на ті ж кв. км). Швейцарці – найактивніші користувачі послуг залізниць у Європі.

Поряд із державною компанією SBB у Швейцарії досі існують приватні залізниці, загальна протяжність яких становить близько 2000 км. 2003 р. ними було перевезено 169 млн. пасажирів. Близько 150 км становить протяжність зубчастих рейкових залізниць та канатних доріг.

Незважаючи на гори та ущелини, залізниця - це зразок пунктуальності. Графіки руху поїздів добре скоординовані із роботою інших автобусного та річкового видів транспорту.

У високогірному кантоні Граубюнден знаходиться багато довгих і місцями химерно вигнутих залізничних віадуків, які приваблюють туристів з усього світу. Більшість із них було побудовано ще на початку XX ст.